Для деяких людей ШІ вже заміняє друга чи психотерапевта. Інші бояться, що без належних обмежень він одного дня захопить світ. За подібними думками ховається глибше питання: що взагалі відбувається всередині цієї машини? Чи може вона справді думати, мати наміри, бажання і внутрішній світ, чимось подібний до людського? Остаточну відповідь нам ще належить дізнатися, але китайська кімната Джона Серля допомагає точніше зрозуміти суть проблеми машинного мислення.
Чи вирішує наш мозок за нас? Про це часто говорять із посиланням на нейронауку, але за цим стоїть давня філософська проблема: чи є людська дія лише ланкою в ланцюгу причин. Експеримент Бенджаміна Лібета став знаковою спробою перевірити, чи лишається місце для волі там, де мозок, здається, починає діяти раніше за свідомість.
Ми дедалі частіше стаємо пасажирами чужого знання. Біда не лише в тому, що brainrot, соціальні мережі й великі мовні моделі роблять нас менш уважними та псують когнітивну форму. Ми також звикаємо користуватися готовими відповідями і забуваємо, як це — бути господарями власного мислення. Тут нам може допомогти Рене Декарт — майстер мислення, який шукав спосіб зрозуміти, як думка народжується, рухається і стає ясною.
Ми можемо описати мозок кажана, його нервову систему, ехолокацію й поведінку. Але чи скаже це нам, як світ переживається зсередини — як це відчувається бути кажаном? Томас Нейґел ставить це питання через знамениту спробу зазирнути у свідомість істоти, чий досвід радикально відрізняється від нашого. Можливо, фізичний опис організму не здатен схопити те, що робить переживання переживанням.
Емоції не є чимось випадковим у людській природі. Це не рудимент, що має поступово зникнути з набору ознак притаманних homo sapiens. Емоції — це своєрідний місток між світом зовнішніх обʼєктів і внутрішнім універсумом людини. Вони є показовою властивістю нашої людськості.…